7 серпн¤ виповнилос¤ 190 рок≥в в≥д дн¤ народженн¤ ѕантелеймона ул≥ша Ч автора першого украњнського ≥сторичного роману
«давалос¤ б, творець украњнського правопису, перекладач Ўексп≥ра, √ете, Ѕайрона, Ѕ≥бл≥њ, автор "«аписок о ёжной –уси", "„орноњ ради" ≥ багатьох ≥нших визначних твор≥в заслуговуЇ на найщир≥шу повагу ≥ вд¤чн≥сть украњнського сусп≥льства. “ож наприк≥нц≥ 20Цх рок≥в ≤нститутом “араса Ўевченка в ”–—– було розпочато п≥дготовку з≥бранн¤ його твор≥в у 25 томах. јле зТ¤вилос¤ лише три томи. ѕ≥сл¤ цього ≥ аж до 1969 року Ч майже повне мовчанн¤, навпаки Ч "розв≥нчуванн¤" ул≥ша ¤к "буржуазного нац≥онал≥ста", "ворога Ўевченка". "Ќа жаль, ≥ до сьогодн≥ в украњнському л≥тературознавств≥ не створено узагальнюючоњ прац≥, ¤ка б обТЇктивно розкрила багатогранну д≥¤льн≥сть ѕантелеймона ул≥ша. Ѕ≥бл≥ограф≥чною р≥дк≥стю Ї його художн≥ твори, а ≥сторичн≥ та етнограф≥чн≥ прац≥ не зТ¤вл¤лис¤ друком уже добрих п≥встол≥тт¤", Ч писав ћикола ∆улинський у своњй статт≥ про ул≥ша. Ќа л≥тературноЦмистецькому св¤т≥ в сел≥ ќлен≥вка (колишн¤ "√аннина пустинь") з нагоди 190Цр≥чч¤ письменника ≥ громадського д≥¤ча м≥н≥стр культури ≥ туризму ¬асиль ¬овкун висловив думку, що до 200Цр≥чного юв≥лею класика його твори треба видати в повному обс¤з≥.
«агалом же "√ар¤чий ѕанько ул≥ш" (а окр≥м того Ч ѕанько азюка, ѕавло –атай, ’утор¤нин...) встиг "показати себе" мало не в ус≥х сферах письменницькоњ та гуман≥тарноЦнауковоњ д≥¤льност≥. ¬≥н ви¤вив своЇ даруванн¤ ¤к поет ≥ прозањк, ≥сторик ≥ етнограф, перекладач ≥ мовознавець, публ≥цист ≥ культурноЦосв≥тн≥й д≥¤ч. —аме в≥н розробив упроваджену в ”крањн≥ систему сучасного алфав≥ту й правопису, так звану "кулеш≥вку" (на зах≥дних земл¤х трансформовану в "желех≥вку"). "„орна рада" Ч це перший украњнський ≥сторичний роман, в≥н змальовуЇ траг≥чну стор≥нку Ч ”крањну час≥в –уњни, коли п≥сл¤ смерт≥ Ѕогдана ’мельницького численн≥ отамани борютьс¤ за гетьманську булаву. як сучасно звучать слова, вкладен≥ ул≥шем в уста наказного гетьмана якима —омка: "√етьмануй над нами хто хоч Ч чи рицар, чи свинопас, аби ми полковникували"! “ож письменник заклав у твор≥ свого роду "часову м≥ну", надовго залишивши в сусп≥льн≥й св≥домост≥ змальован≥ ним вз≥рц≥ слизького пристосуванства, ¤ке гнетьс¤ перед будьЦким, аби т≥льки верховодити над ≥ншими. —аме тому такий "надм≥ру балакучий" автор навр¤д чи вс≥м до вподоби й у сьогодн≥шн≥ часи...
Ќародивс¤ ѕантелеймон ќлександрович ул≥ш 26 липн¤ (7 серпн¤) 1819 року в м≥стечку ¬орон≥ж на „ерн≥г≥вщин≥ (тепер Ч Ўосткинський район —умськоњ област≥) в с≥мТњ заможного землевласника, що претендував на двор¤нство. ¬чивс¤ у ЌовгородЦ—≥верськ≥й г≥мназ≥њ, пот≥м на правах в≥льного слухача три роки в≥дв≥дував лекц≥њ на словесному, а згодом на правничому факультет≥ ињвського ун≥верситету. ќп≥сл¤ Ч вчителював у Ћуцьку (де почав писати "малорос≥йськ≥ опов≥данн¤" рос≥йською мовою) та иЇв≥, де згодом працював ¤к археограф п≥д кер≥вництвом ћихайла ћаксимовича.
“ут в≥н з≥йшовс¤ з ћ. √улаком, ћ. остомаровим ≥ ¬. Ѕ≥лозерським, молодими кињвськими ≥нтелектуаламиЦукрањноф≥лами, котр≥ на меж≥ 1845Ч1846 утворили ирилоЦћефод≥њвське братство, до ¤кого незабаром приЇднавс¤ також “арас Ўевченко. –азом ≥з друз¤ми ул≥ш спов≥дував ≥деали вол≥, громад¤нських прав, братерства словТ¤нських народ≥в ≥ майбутньоњ федерац≥њ, дотримувавс¤ л≥беральноЦхристи¤нських погл¤д≥в. ¬≥н серйозно ц≥кавивс¤ зах≥дною ф≥лософ≥Їю та культурою, творч≥стю зах≥дноЇвропейських, польських та рос≥йських поет≥вЦромантик≥в. …ого л≥тературна творч≥сть зазнала глибокого впливу кињвськоњ духовноЦф≥лософськоњ школи, ≥дей √ригор≥¤ —ковороди. «ахопившись украњнською ≥стор≥Їю та етнограф≥Їю ¤к сп≥вроб≥тник ињвськоњ археограф≥чноњ ком≥с≥њ в≥н подорожуЇ ѕравобережною ”крањною, знайомитьс¤ з фольклором ≥ народним житт¤м.
” 1845 роц≥, коли журнал "—оврЇмЇнн≥к" починаЇ друкувати перш≥ розд≥ли його роману "„орна рада", ректор ѕетербурзького ун≥верситету ѕавло ѕлетньов (в≥н же Ч редактор "—оврЇмЇнн≥ка") запрошуЇ його до рос≥йськоњ столиц≥ на посаду старшого вчител¤ г≥мназ≥њ ≥ лектора рос≥йськоњ мови дл¤ ≥ноземних слухач≥в. “ут в≥н бере шлюб ≥з ќлександрою Ѕ≥лозерською, сестрою свого кињвського товариша. Ѕо¤рином на вес≥лл≥ був друг ул≥ша “арас Ўевченко. ѕ≥зн≥ше ќлександра стала в≥домою украњнською письменницею, ¤ка публ≥кувалас¤ п≥д псевдон≥мом √анна Ѕарв≥нок. ћолодша за чолов≥ка майже на дес¤ть рок≥в, вона дожила до 1911Цго.
ј от його вес≥льна подорож завершилас¤ неспод≥вано. ” ¬аршав≥ (тод≥ це Ч –ос≥йська ≥мпер≥¤) ул≥ша заарештовують ¤к члена ирилоЦћефод≥њвського братства. ƒовести його участь у таЇмн≥й антикр≥посницьк≥й орган≥зац≥њ не можуть, тож, оск≥льки в≥н був у дружн≥х звТ¤зках з ус≥ма њњ членами ≥ "сам виношував думки про вигадану важлив≥сть ”крањни, вм≥стивши у надрукованих ним творах багато м≥сць, ¤к≥ могли всел¤ти в малорос≥в думки про право њх на окреме ≥снуванн¤ в≥д ≥мпер≥њ", Ч його заточують в ќлекс≥њвський равел≥н ≥ пот≥м в≥дправл¤ють на три роки на поселенн¤ до “ули ≥з забороною друкуватис¤. ѕо засланн≥ в≥н поновлюЇ сп≥впрацю з "—оврЇмЇнн≥ком", ¤кий з 1847 року очолив ћикола Ќекрасов. ѕроте друкуватис¤ йому дозволили т≥льки п≥сл¤ смерт≥ ћиколи ≤ (1856).
—аме в обстановц≥ сусп≥льних перетворень, ≥н≥ц≥йованих п≥д ег≥дою ќлександра II, ≥ визр≥в ≥нтерес ул≥ша до козацькоњ ”крањни. ” той час на ур¤довому р≥вн≥ постало питанн¤ про в≥дкритт¤ початкових украњнських шк≥л, дл¤ роботи ¤ких ул≥ш видав свою "√раматку" (1857). “од≥ ж у ѕетербурз≥ в≥н заснував видавництво, де публ≥кував украњнських письменник≥в, минулих ≥ сучасних, почав випускати альманах "’ата". –азом ≥з Ѕ≥лозерським, остомаровим ≥ Ўевченком в≥н створюЇ петербурзьку украњнську "√ромаду", журнал "ќснова". ” 1856Ч1857 видаЇ "«аписки о ёжной –уси", зб≥рку фольклорноЦетнограф≥чних матер≥ал≥в у двох томах. Ќаписана вона "кулеш≥вкою" Ч придуманим ним першим украњнським фонетичним правописом, ¤кий згодом прислуживс¤ ≥ дл¤ друку " обзар¤" (1860).
Ќавесн≥ 1858 року ул≥ш вирушаЇ у мандри по ™вроп≥, пригл¤даЇтьс¤ до житт¤ ≥ндустр≥ал≥зованоњ цив≥л≥зац≥њ. јле не в захопленн≥ в≥д нењ. Ќавпаки, в≥н переймаЇтьс¤ глибшою в≥рою в майбутнЇ природноЦпатр≥архального побуту. …ого ≥деал Ч хут≥р ¤к форма практичного вт≥ленн¤ ≥дењ гармон≥йного житт¤ серед природи ≥ ¤к духовна оаза нац≥ональноњ самобутност≥ (≥де¤, висловлена ще –уссо). «а прикладом чеських словТ¤ноф≥л≥в минулих дес¤тил≥ть в≥н докладаЇ багато зусиль до в≥дтворенн¤ Ѕ≥бл≥њ народною мовою. ¬≥дчутно вплинуло на його творч≥ прагненн¤ також щире захопленн¤ √оголем.
≤ от 1859 року вповн≥ виходить "„орна рада", одночасно окремою книгою поЦукрањнськи та в журнал≥ "–усска¤ беседа" рос≥йською мовою. √оловний тв≥р ѕантелеймона ул≥ша, найважлив≥ший здобуток творчого ствердженн¤ письменника, ознаменував його перех≥д в≥д романтичного сприйн¤тт¤ нац≥онального минулого до ≥сторикоЦетнограф≥чного реал≥зму. ¬≥н вт≥лив своЇ в≥дчутт¤ громад¤нського обовТ¤зку, в≥дтворивши под≥њ ≥сторичноњ драми, що роз≥гралась у Ќ≥жин≥ в червн≥ 1663 року, коли, невдовз≥ по смерт≥ Ѕогдана ’мельницького (1657) в ”крањн≥ розпочалас¤ складна пол≥тична боротьба за владу. “од≥ козацька „орна рада (за участю "черн≥" Ч перес≥чних козак≥в, сел¤н ≥ м≥ськоњ б≥дноти) з≥бралас¤ на виб≥р нового гетьмана Ћ≥вобережноњ ”крањни.
“ут драматично ви¤вилас¤ пр≥рва м≥ж ≥нтересами старшини ≥ "черн≥", м≥ж заможними, "статечними" козаками ("т¤жко грошовитими", або "кармазинниками") ≥ основною масою народу (сел¤нство, м≥щанство, незаможне козацтво). яскраво й дошкульно (за знайомими канонами жанру "передвиборчоњ кампан≥њ") вимальовуютьс¤ приклади соц≥ального розшаруванн¤, громад¤нськ≥ конфл≥кти, кривав≥ м≥жусобиц≥, пошуки "внутр≥шнього ворога", розпод≥л на "своњх" ≥ "чужих", ел≥ту та "голодранц≥в" (або, навпаки, Ч на "паразит≥в" ≥ "труд¤щих"). «добичництво старшини ≥ протиставлене йому "самогубство" м≥щан, авантюризм запорозького Ќизу, його своЇр≥дна "аскеза" ("...гульнею доводили, що все на св≥т≥ Ч суЇта"), за ул≥шем, не могли бути обТЇднан≥ "государньою ≥деЇю", тож ≥ спричинили "политическое ничтожество ћалороссии".
Ќу а надал≥, працюючи у ¬аршав≥ (1864Ч1868), ¬≥дн≥ (з 1871), ѕетербурз≥ (з 1873), знайомл¤чись ≥з джерелами з украњнськоњ ≥стор≥њ, зокрема козацьких час≥в, в≥н остаточно в≥дкидаЇ романтичне сприйн¤тт¤ минулого, зокрема героњчних стор≥нок визвольноњ в≥йни п≥д проводом ’мельницького. –озчарувавшись у цив≥л≥заторських претенз≥¤х ѕольщ≥, в≥н, однак, не розд≥л¤Ї сусп≥льного захопленн¤, ≥деал≥зац≥њ козацтва та гайдамаччини. ј натом≥сть негативно оц≥нюЇ роль козацьких ≥ сел¤нських повстань у в≥дбудов≥ украњнськоњ державност≥ й культури: серед загального хаосу доби –уњни це Ч руйн≥вна стих≥¤, деструктивн≥ сили, позбавлен≥ державницьких ≥деал≥в. ÷е, по сут≥, означало визнанн¤ пан≥вних в оф≥ц≥йн≥й ≥мперськ≥й ≥стор≥ограф≥њ погл¤д≥в на минуле приЇднаних земель та народ≥в, позитивну оц≥нку факту воззТЇднанн¤ ”крањни з ћосков≥Їю ¤к найменшого з можливих лих. “ому ≥ викликало загальне обуренн¤ украњнськоњ громадськост≥, ¤ка стала вважати ул≥ша ренегатом.
Ќарешт≥ п≥сл¤ по¤ви ≈мського указу (1876), що "творчо розвинув" валуЇвський циркул¤р 1863 року, зг≥дно з ¤ким заборон¤лос¤ друкуванн¤ украњнською мовою будьЦ¤ких текст≥в, кр≥м художн≥х твор≥в та ≥сторичних документ≥в, будьЦ¤к≥ театральн≥ постановки, прилюдн≥ читанн¤, викладанн¤ украњнською мовою ("крамола, однако..."), ул≥ш розчарувавс¤ у своњх "москвоф≥льських" ор≥Їнтац≥¤х. “ак≥ от крайнощ≥: в молод≥ роки в≥н палко захоплюЇтьс¤ козацьким минулим ”крањни, а потому в≥дкидаЇ своњ ж ≥люз≥њ. ј тод≥ Ч знов... “ож на старост≥ в≥н ви¤вивс¤ чужим серед своњх ≥ своњм серед чужих.
–озчарувавшись у громадськ≥й д≥¤льност≥, на схил≥ л≥т ул≥ш прир≥к себе на добров≥льне сам≥тництво. ¬≥н осел¤Їтьс¤ на своЇму хутор≥ ћотрон≥вка на „ерн≥г≥вщин≥, ¤кий перейменовуЇ на честь дружини на "√аннину ѕустинь", ≥ ц≥лком в≥ддаЇтьс¤ творч≥й робот≥, ц≥кавитьс¤ ≥стор≥Їю та культурою мусульманського св≥ту. “ут, "у с≥льському схимництв≥", в≥н ≥ зак≥нчив св≥й в≥к 2 лютого 1897 року.
јндр≥й Ў≈—“ј ќ¬, 11.VIII.2009
„итайте також:
јнатол≥й ѕаламаренко: ƒе можу стати ногами, там у мене ≥ театр (07.08.2009)
ёр≥й ћушкетик: Ѕагато з того, що маю, сьогодн≥ уже б не писав... (31.07.2009)
ћ≥стер "Ќ≥", що не у ст≥н≥ (18.07.2009)
…ого ≥мператорська величн≥сть ≥з села Ћемеш≥ (28.03.2009)
≤нш≥ статт≥...
© 2009 "”крањна ћолода"
ѕост≥йне посиланн¤ ц≥Їњ статт≥:: http://www.umoloda.kiev.ua/number/1466/169/51568/