¬≥дкриваючи секрети. ƒосв≥д маленькоњ реформи

якщо потр≥бно — значить можливо.
—тепан Ѕандера

ѕро те, чи були под≥њ к≥нц¤ 2004 року революц≥Їю чи н≥, дискутуватимуть ще довго. ¬ будь-¤кому випадку, вони дали шанс дл¤ зд≥йсненн¤ ц≥лого р¤ду реформ, що мали зм≥нити нашу крањну.

¬же зараз можна ствердити, що цим шансом украњнц≥ скористалис¤ лише незначною м≥рою. ќчевидно, через брак досв≥ду — прот¤гом сотень рок≥в ми не мали власноњ держави, а тому не могли набути досв≥ду керуванн¤ нею. Ѕ≥льше дес¤ти рок≥в незалежност≥ влада залишалас¤ "чужою, злочинною", тому б≥льш≥сть ≥ надал≥ цуралас¤ њњ.

√ромадський сектор перетворивс¤ в своЇр≥дне "гетто", де виношувалис¤ ген≥альн≥ ≥дењ пор¤тунку держави, ¤ким н≥коли не судилос¤ бути вт≥леними через брак в≥дваги вз¤ти на себе в≥дпов≥дальн≥сть.

≤нтелектуали, сповнен≥ власноњ вищост≥ над представниками влади, блискуче вправл¤лис¤ в њњ критиц≥, не спр¤мовуючи своњх зусиль на безпосередню зм≥ну ситуац≥њ.

¬се це надзвичайно ч≥тко про¤вилос¤ у 2005 роц≥.  оли активн≥ громад¤ни, виконавши св≥й обов'¤зок на ћайдан≥, дружно повернулис¤ до власних справ ≥ делегували керуванн¤ крањною нов≥й/стар≥й ел≥т≥. Ќова ел≥та, втративши громадський контроль, дуже швидко стала працювати за правилами староњ, ¤ка н≥коли не в≥дходила в≥д керма держави.

¬лада знову стала "чужою ≥ злочинною", а громад¤ни знову отримали можлив≥сть морального задоволенн¤ в≥д њњ критики.  оло замкнулос¤, революц≥¤ згорнулас¤.

—в≥дченн¤м того, що могло бути ≥накше, Ї усп≥х окремих реформ. Ќаймасштабн≥шою з них, очевидно, була осв≥тн¤, ¤ка докор≥нно зм≥нила ситуац≥ю в галуз≥. јвтор цих р¤дк≥в був причетний до ≥ншоњ, хоч ≥ значно меншоњ, проте важливоњ зм≥ни. ƒосв≥д њњ реал≥зац≥њ — це не лише п≥дведенн¤ певного п≥дсумку проробленого, в≥н може стати планом д≥й на майбутнЇ.

ќтож, у 2005 роц≥, ¤к ≥ б≥льш≥сть громад¤н ”крањни, ¤, переконаний, що виконав св≥й громад¤нський обов'¤зок щодо крањни, з чистою сов≥стю повернувс¤ до власноњ улюбленоњ справи. “акою справою дл¤ мене завжди була ≥стор≥¤.

ѕрот¤гом 2004 року, коли вже не було часу займатис¤ наукою, в голов≥ визр≥вали ц≥кав≥ проекти, до реал≥зац≥њ ¤ких ≥з захопленн¤м приступив п≥сл¤ ѕомаранчевоњ революц≥њ. «аглибившись у понад п≥встол≥тню ≥стор≥ю, ¤ тривалий час не пом≥чав, що робитьс¤ довкола, ¤к "нов≥" стають добре знайомими "старими" ≥ перетворюють здобутки 2004 року майже в непорозум≥нн¤.

’олодним душем дл¤ мене стала робота в арх≥в≥ —Ѕ”. як ви¤вилос¤, тут н≥чого не зм≥нилос¤ не те що пор≥вн¤но з 2004-м, а нав≥ть ≥з 1991-м. ѕост≥йне ≥ категоричне "нельз¤" на запити щодо доступу до ≥сторичних документ≥в засв≥дчило ≥снуванн¤ тут запов≥дника "кагеб≥зму".

2006 року у звичн≥й дл¤ громадсько-активного науковц¤ манер≥ ¤ написав обурливу статтю про те, що —Ѕ” збер≥гаЇ секрети не≥снуючоњ держави. ” звичн≥й дл¤ ц≥Їњ орган≥зац≥њ манер≥ њњ сп≥вроб≥тники запропонували зустр≥тис¤.

Ќа диво, не було н≥ погроз, н≥ зал¤кувань, а лише пропозиц≥¤ подати власне баченн¤ роботи арх≥ву. ƒл¤ мене це був перший серйозний виклик ≥з звичноњ площини критики перейти на конструктивну площину. ѕ≥дготовлен≥ пропозиц≥њ потрапили на ст≥л нового кер≥вника спецслужби ¬алентина Ќаливайченка.

–езультатом стало його запрошенн¤ перейти на роботу в —Ѕ” дл¤ вт≥ленн¤ в житт¤ поданого плану. ÷е був другий виклик, значно важчий за перший. јдже треба було перейти хай в≥д конструктивних, але сл≥в, до конструктивних д≥й.

 р≥м того, серед науковц≥в ≥снувало ч≥тке упередженн¤ щодо можливоњ роботи в органах влади ¤к "бюрократичних, бездарних, тупих". ÷е упередженн¤ множилос¤ на дес¤ть стосовно —Ѕ”, а тим паче на «ах≥дн≥й ”крањн≥, де ц¤ "контора" вважалас¤ ц≥лком "не нашою".

ѕоза тим, спокуса пройти шл¤х в≥д ≥дењ, плеканоњ прот¤гом тривалого часу, до конкретних справ вз¤ла гору. Ќаприк≥нц≥ 2007 року ¤ дав згоду на "сп≥впрацю з —Ѕ”", а точн≥ше — на працю в —Ѕ”.

¬≥дтак, спочатку працював ¤к радник √олови —Ѕ”, а згодом — директор арх≥ву, ¤кий ще к≥лька м≥с¤ц≥в тому ¤ марно штурмував, намагаючись отримати потр≥бну ≥нформац≥ю.

јби почати м≥н¤ти ситуац≥ю, головн≥ зусилл¤ на початку були спр¤мован≥ на вивченн¤ њњ д≥йсного стану. –озмови з≥ сп≥вроб≥тниками, самост≥йн≥ спостереженн¤ мали сформувати картину того, ¤к працюЇ установа, вивченн¤ законодавчоњ бази показати, на що вона опираЇтьс¤ у своњй д≥¤льност≥.

ƒуже швидко стало зрозум≥ло: ц≥ дв≥ площини часто нав≥ть не перетинаютьс¤ — сп≥вроб≥тники радше керувалис¤ тезою "ми так завжди робили", ан≥ж покликанн¤м на ту чи ≥ншу законодавчу норму.

“ому зм≥нювати насамперед треба було стиль роботи, а не законодавчу базу. “им паче, що в умовах перманентноњ пол≥тичноњ кризи спод≥ватис¤, що наш≥ законотворц≥ раптом звернуть свою увагу на юридичн≥ норми в арх≥вн≥й сфер≥ було б украй нањвно.

Ќовий стиль роботи м≥г стати насл≥дком формуванн¤ нових ц≥лей та мети установи. ƒо зм≥н метою було передус≥м "збереженн¤ ≥нформац≥њ", часто нав≥ть шл¤хом обмеженн¤ доступу до нењ тих, кому вона вкрай необх≥дна.

 орпоративна культура, створена ще в часи  √Ѕ, плекала в середовищ≥ сп≥вроб≥тник≥в закрит≥сть, певну виключн≥сть через доступ до даних, ¤ких н≥коли не знатимуть ≥нш≥. —ама ≥де¤, що "наш≥ секрети, ¤к≥ ми ревно обер≥гали дес¤тки рок≥в", стануть загальнов≥домими, багатьох шокувала, може, нав≥ть принижувала у власних очах.

Ќовою м≥с≥Їю арх≥ву стало "орган≥зувати ¤комога прост≥ший доступ до ≥нформац≥њ". ѓњ необх≥дн≥сть обірунтовувалас¤ ¤к на нац≥ональному р≥вн≥ — крањна мала в≥дкривати б≥л≥ пл¤ми власноњ ≥стор≥њ, так ≥ на людському — кожен мав право д≥знатис¤ про себе чи своњх близьких.

ќчевидно, новосформульована м≥с≥¤ не зразу стала мотивувати до нових п≥дход≥в у робот≥. ¬она запрацювала, коли сп≥вроб≥тники побачили перший ефект в≥д своЇњ роботи — крањна заговорила про арх≥в —Ѕ”, завд¤ки ¤кому багато проблемних питань нашого минулого постали у новому св≥тл≥.

Ќа арх≥в посипалис¤ тис¤ч≥ запит≥в бажаючих з'¤сувати долю р≥дних та близьких, репресованих рад¤нською владою. —п≥вроб≥тники почали робити маленьк≥ в≥дкритт¤, знаход¤чи ун≥кальн≥ документи про т≥ чи ≥нш≥ под≥њ нашоњ ≥стор≥њ, чи в≥дкриваючи комусь правду про долю його д≥да, бабц≥, батька, матер≥, брата, сина, доньки...

÷е вже були не просто висок≥ слова про те, що ”крањна врешт≥ власними очима подивитьс¤ на свою ≥стор≥ю. ÷е були конкретн≥ заплакан≥ оч≥ ж≥нки, ¤ка врешт≥ через ш≥стдес¤т рок≥в дов≥далас¤ про долю батька, ¤ка нарешт≥ зможе привести внук≥в на в≥днайдене м≥сце похованн¤ њх д≥дус¤.

ќчевидно, не вс≥ отримували в≥д цього задоволенн¤. …ого не могло бути у тих сп≥вроб≥тник≥в, ¤к≥ опинилис¤ в арх≥в≥ п≥сл¤ довгих рок≥в роботи в структурах, часто причетних до злочин≥в системи. ѕроте вони не зум≥ли зупинити зм≥ни, ≥... швидко п≥шли.

ƒл¤ закр≥пленн¤ нових метод≥в роботи розгортанн¤ њњ нових форм треба було залучати нових сп≥вроб≥тник≥в. ≤ тут знову довелос¤ з≥ткнутис¤ ≥з синдромом украњнськоњ "владо фоб≥њ" — здатн≥ до жорсткоњ критики арх≥ву ≥сторики не особливо були готов≥ братис¤ за те, аби зробити його ≥ншим.

“им паче, що дл¤ цього довелос¤ б ризикувати своЇю "кришталево чистою репутац≥Їю академ≥чного науковц¤", прим≥р¤вши на себе вигадане ≥ вдало розкручене рос≥йськими «ћ≤ тавро "спец≥сторика —Ѕ”". “им паче за так≥ грош≥...

“им не менше, до роботи долучилас¤ ц≥ла група молодих людей, ≥сторик≥в та адм≥н≥стратор≥в, ¤к≥ не т≥льки зм≥нили обличч¤ установи, а суттЇво розширили њњ функц≥њ.

—ьогодн≥ арх≥в —Ѕ” — це не лише звичн≥ сховища ≥ читальний зал, це — науковий центр досл≥джень, дискус≥йний майданчик, на ¤кому пер≥одично в рамках громадських слухань обговорюютьс¤ т≥ чи ≥нш≥ актуальн≥ ≥сторичн≥ питанн¤.

÷е ун≥кальний електронний арх≥в, мережа ¤кого розкидана у вс≥х обласних центрах,  иЇво-ћогил¤нськ≥й академ≥њ, Ћьв≥вському нац≥ональному ун≥верситет≥, це електронн≥ бази даних, що дозвол¤ють в≥днаходити ≥нформац≥ю за л≥чен≥ секунди.

÷е в≥дкритий перший в ”крањн≥ музей на територ≥њ колишньоњ тюрми Ќ ¬ƒ- √Ѕ, дес¤тки п≥дготовлених за неповних два роки на арх≥вних матер≥алах книг, документальн≥ ф≥льми, м≥жнародн≥ проекти з пол¤ками, чехами, угорц¤ми, литовц¤ми, латв≥йц¤ми, ≥зрањльт¤нами.

Ќеодноразово доводилос¤ чути: добре, що ви все це робите, але це не функц≥¤ —Ѕ”. ћи це чудово розум≥ли ≥ саме тому п≥дготували ц≥лий пакет нормативних акт≥в дл¤ переданн¤ ун≥кальних документ≥в в окрему установу ≥ створенн¤ арх≥ву нац≥ональноњ пам'¤т≥.

—аме так≥ рекомендац≥њ ми чули пост≥йно в≥д наших м≥жнародних партнер≥в, досв≥д ¤ких ми вивчали. ѕроте р≥шенн¤ про передачу арх≥ву можна було ухвалити лише у форм≥ закону чи постанови  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в. «а два роки нашим можновладц¤м не д≥йшли руки до вир≥шенн¤ ц≥Їњ дл¤ них зовс≥м не проблеми.

ќтож, залишавс¤ виб≥р: з чистою сов≥стю скласти руки "ми спробували, нам не дали" ≥ н≥чого не робити, чи все ж розгорнути роботу в рамках арх≥ву —Ѕ”. ћи обрали друге.

Ќайб≥льш показовим у д≥¤льност≥ арх≥ву став процес, в≥домий ¤к "розсекреченн¤" (оф≥ц≥йно — приведенн¤ гриф≥в секретност≥ документ≥в у в≥дпов≥дн≥сть до чинного законодавства). ≤ в≥н був, напевно, найважчим — тут довелос¤ з≥ткнутис¤ ¤к ≥з психолог≥чними проблемами (небажанн¤ по-новому працювати), так ≥ з пол≥тичним тиском (побоюванн¤ певних сил щодо можливоњ люстрац≥њ).

¬решт≥, розсекреченн¤ стало нав≥ть елементом ширшого геопол≥тичного протисто¤нн¤. –ос≥¤, ¤ка активно в≥дновлюЇ своњ м≥жнародн≥ позиц≥њ ≥ пор¤д з тим у своњй внутр≥шн≥й пол≥тиц≥ посилено використовуЇ рад¤нський досв≥д, чинила в≥двертий тиск на ”крањну, що посл≥довно викривала злочини комун≥стичного режиму ≥ його вожд¤, в сучасн≥й рос≥йськ≥й верс≥њ "ефективного менеджера".

як запустити розсекреченн¤, ми соб≥ ч≥тко у¤вл¤ли. ўе ¤к представники громадських орган≥зац≥й брали участь у численних експертних групах та дискус≥¤х, вивчали м≥жнародний досв≥д, мали певн≥ напрацюванн¤ щодо зм≥н до закон≥в про державну таЇмницю, ≥нформац≥ю, нац≥ональний арх≥вний фонд та ≥нших норм.

ѕроте знати, ¤к зм≥нити закон — це далеко не те саме, що мати можлив≥сть його зм≥нити. ≤ знову спокуса сказати "ми зробили все, що могли" ≥ залишити так, ¤к було. як прот¤гом надц¤ти рок≥в у незалежн≥й ”крањн≥.

јле було б справжнЇ бажанн¤, а засоби знайдутьс¤. ≤ вони справд≥ були у цьому недосконалому ≥ недолугому законодавств≥, ¤ке ми завз¤то намагалис¤ зм≥нити. –етельний анал≥з чинних закон≥в засв≥дчив, що розсекреченн¤ на њх баз≥ проводити не лише можна, але й необх≥дно.

ћи розпочали приведенн¤ арх≥вноњ практики у в≥дпов≥дн≥сть до чинноњ законодавчоњ бази — в ”крањн≥ не Ї д≥йсними рад¤нськ≥ грифи "—екретно" чи "—овершенно секретно". јдже б≥льш≥сть документ≥в, що були таЇмн≥, не м≥стили ≥нформац≥њ, розголошенн¤ ¤коњ може нанести шкоду нац≥ональним ≥нтересам.

јдже в жодному випадку не можуть бути державною таЇмницею документи, ¤к≥ м≥ст¤ть ≥нформац≥ю про порушенн¤ прав ≥ свобод громад¤н, а таких у нашому арх≥в≥ з документами репрес≥й понад 90 в≥дсотк≥в.

÷ього не робив н≥хто прот¤гом 17 рок≥в, працювали за принципом звичаЇвого права. —тартом в≥дкритт¤ арх≥в≥в став указ президента ”крањни в с≥чн≥ 2009 року. –озгорнута д≥¤льн≥сть ≥з розсекреченн¤ не була розрубуванн¤м горд≥Ївого вузла (чого нам хот≥лос¤ одразу), а лише його скрупульозним розв'¤зуванн¤м.

÷ей процес ви¤вивс¤ значно тривал≥шим, але результативним. ¬решт≥, резонанс вийшов далеко за меж≥ ”крањни. ƒосл≥дники з ≥нших крањн, що вивчали рад¤нське минуле, отримали в ”крањн≥ доступ до ≥нформац≥њ, ¤кого вони не мали в жодн≥й ≥нш≥й пострад¤нськ≥й держав≥.

¬решт≥, аби хоч ¤кось реагувати на нашу активну роботу, хай дуже пов≥льно, дуже виб≥рково ≥ тенденц≥йно, але почала в≥дкривати своњ арх≥ви й –ос≥¤.

—ьогодн≥ вже можна п≥двести певн≥ п≥дсумки. Ќайважлив≥ший з них — жодна зм≥на влади не зажене знов розсекречену ≥нформац≥ю п≥д замок, не погамуЇ зростаючого ≥нтересу громадськост≥ до колись закритих арх≥в≥в.

ѕроведена робота стала платформою незворотних зм≥н, хай у вузьк≥й галуз≥. ÷¤ маленька, але важлива реформа вдалас¤.

”крањнц≥ неодноразово в ≥стор≥њ показали свою здатн≥сть до нац≥ональних революц≥й — у 1648-му, 1917-му, 1940-х, 1991-му, 2004-му. Ќастав час засв≥дчити свою здатн≥сть реформ.

¬олодимир ¬'¤трович, дл¤ ”ѕ, 15.III.2010


„итайте також:
@ ѕане ’орошковський, ¤к≥ закони ≥ секрети ¬и збираЇтес¤ охорон¤ти?, 15.III.2010
@ Ѕандер≥вц≥ - вороги нацист≥в. ћатер≥али Ќюрнберзького процесу (‘ќ“ќ), 6.III.2010
янукович ≥ баскетбол≥сти. ѕоради молодому президенту, 5.III.2010
"”рок мови" в≥д парт≥њ "—вобода": радикал≥зм, ≥д≥отизм чи провокац≥¤?, 23.II.2010
@ ¬≥ктор ѕинзеник: ћи йдемо дорогою обвалу, але це ще не приречен≥сть, 23.XII.2009

≤нш≥ статт≥...


© 2000-2010 ””крањнська правда“
ѕередрук матер≥ал≥в т≥льки за на¤вн≥стю г≥перпосиланн¤ на www.pravda.com.ua
ѕост≥йне посиланн¤ ц≥Їњ статт≥: http://www.pravda.com.ua/columns/2010/03/15/4857489/

Сайт создан в системе uCoz