ѕол≥тичне "бат¤рство"

як льв≥вськ≥ самост≥йники пов≥домл¤ли польському президенту про свою волю
—в¤тослав Ћ»ѕќ¬≈÷№ »…, 05.IX.2009

85 рок≥в тому, 5 вересн¤ 1924Цго, у Ћьвов≥ зд≥йснено невдалий замах на президента ѕольщ≥ —тан≥слава ¬ойцеховського. ÷е уже вдруге в 20Цх роках ’’ стол≥тт¤ кер≥вник польськоњ держави в≥дв≥дав Ћьв≥в ≥ вдруге бойовики ”крањнськоњ в≥йськовоњ орган≥зац≥њ (”¬ќ) спробували убити польського високопосадовц¤. ѕопри невдалий результат, президенти до самого пад≥нн¤ польськоњ держави у 1939 роц≥ б≥льше жодного разу оф≥ц≥йно не в≥дв≥дували Ћьв≥в.

«амах на ѕ≥лсудського

√аличину в м≥жвоЇнний пер≥од у ™вроп≥ пор≥внювали з ≤рланд≥Їю. ƒес¤тки акц≥й саботажу, бойових напад≥в та пол≥тичних убивств Ч ц≥на, ¤ку платили украњнц≥ пол¤кам за втрату «ах≥дноЦ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки («”Ќ–). ” свою чергу, пол¤ки придумували акц≥њ "пациф≥кац≥њ" (насильного "умиротворенн¤"), арешти та тривал≥ судов≥ терм≥ни дл¤ украњнських революц≥онер≥в. Ќац≥ональна самосв≥дом≥сть украњнц≥в була наст≥льки високою, що в≥домий адвокат —тепан Ўухевич у своњх спогадах записав: "”с≥ арештован≥ за пол≥тичн≥ справи ставали в очах загалу нац≥ональними геро¤ми.  ожний молодий чолов≥к мр≥¤в про те, щоб зас≥сти на лав≥ обвинувачених за украњнську справу". ¬≥домий капелан украњнських вТ¤зн≥в доктор богословТ¤ о.Ѕогдан Ћепський зауважував, що серед засуджених до смерт≥ були справд≥ св¤т≥ люди. ј в ≥стор≥њ пол≥тичних процес≥в не було жодного прикладу, коли б с≥мТњ в≥др≥калис¤ в≥д своњх р≥дних засуджених за украњнську справу. „асто це були й люди, ¤к≥ належали до зм≥шаних украњноЦпольських родин.

—еред багатьох кривавих под≥й, ¤к≥ залишилис¤ в памТ¤т≥ обох народ≥в, вин¤тковими Ї два замахи на кер≥вник≥в польськоњ держави, орган≥зован≥ ”¬ќ в 1921 та 1924 роках у Ћьвов≥. ѓх невдале виконанн¤ не призвело до пролитт¤ польськоњ кров≥, зате надало украњнц¤м статусу переможц≥в у двобо¤х. ѕершим гучним замахом, зд≥йсненим ”¬ќ, була невдала спроба убити л≥дера ѕольщ≥ ёзефа ѕ≥лсудського 25 вересн¤ 1921 року. “од≥, в результат≥ постр≥лу на площ≥ –инок було поранено льв≥вського воЇводу  азимира √рабовського. ÷≥кавою ви¤вилас¤ постать бойовика ”¬ќ Ч —тепана ‘едака. 21Цр≥чний юнак був сином одного з найв≥дом≥ших у Ћьвов≥ громадських д≥¤ч≥в Ч директора страхового товариства "ƒн≥стер" та низки украњнських установ. Ќа момент виконанн¤ сином атентату, в≥н очолював ”крањнський горожанський ком≥тет Ч Їдину украњнську репрезентац≥йну структуру перед польською владою.

ѕольська влада ви¤вилас¤ неготовою до таких под≥й, а в≥дтак —тепан ‘едак (молодший) отримав невелике покаранн¤ Ч ш≥сть рок≥в тюрми. „ерез дес¤ть рок≥в за под≥бний вчинок можна було б отримати 15Цр≥чний, максимальний, терм≥н увТ¤зненн¤. ўоправда, з точки зору м≥жнародного права, на той час √аличина формально перебувала п≥д протекторатом крањнЦчлен≥в јнтанти, тому замах на ѕ≥лсудського не м≥г трактуватис¤ ¤к "державна зрада", хоча саме в цьому було обвинувачено ‘едака. …ого постр≥л в≥дкрив дорогу тривалому збройному протисто¤нню украњнських нац≥онал≥ст≥в щодо польськоњ влади.

«мокла вибух≥вка

” 1924 роц≥ геопол≥тична ситуац≥¤ була вже радикально ≥ншою Ч 15 березн¤ 1923 року –адою амбасадор≥в у ѕариж≥ територ≥ю √аличини було визнано за ѕольщею. ÷е ставило хрест на будьЦ¤ких над≥¤х на украњнську державн≥сть. ¬одночас пол¤ки прагнули закр≥пити свою присутн≥сть у "—х≥дн≥й √аличин≥". “ому й орган≥зували "—х≥дн≥ “орги" Ч велику економ≥чну ≥мпрезу, що мала спонукати до т≥сних торговельних стосунк≥в м≥ж ѕольщею та њњ п≥вденноЦсх≥дними сус≥дами. ќсобливий статус ц≥Їњ под≥њ мав би п≥дкреслити прињзд президента ѕольщ≥ —тан≥слава ¬ойцеховського.

ƒл¤ ”крањнськоњ в≥йськовоњ орган≥зац≥њ "—х≥дн≥ “орги" та присутн≥сть президента у Ћьвов≥ стали ун≥кальною можлив≥стю заман≥фестувати на весь св≥т, що украњнц≥ не погоджуютьс¤ з п≥днев≥льним статусом √аличини. ¬≥дтак було задумано виконати атентат на ¬ойцеховського. « ц≥Їњ нагоди орган≥зац≥¤ виготовила дв≥ бомби й п≥д≥брала двох бойовик≥в. ¬они заздалег≥дь прињхали до Ћьвова й к≥лька дн≥в вивчали вулиц≥ та закапелки м≥ста. ј 5 вересн¤, п≥д час урочистого проњзду президента з ескортом вулиц¤ми Ћьвова, п≥д гучний крик збудженого натовпу "ЌЇх жиЇ!", в б≥к ¬ойцеховського полет≥ла бомба. ≤ хоча вона не вибухнула, серед натовпу почалас¤ пан≥ка. ј кер≥вник польськоњ держави безславно вт≥к з≥ Ћьвова. ”с≥ значн≥ заходи з нагоди "—х≥дних “орг≥в" скасували.

"Ќездара, недбалюх, незнайко в своњм д≥л≥ Ч це ще найдел≥катн≥ш≥ еп≥тети. ѕогрожували поставити мене п≥д суд ”¬ќ за те, що запропастив атентат", Ч записав у спогадах реакц≥ю орган≥затор≥в атентату ‘ед≥р яцура Ч конструктор вибух≥вки, ¤ка не спрацювала.  ер≥вництво ”¬ќ в перш≥ хвилини було готове поставити "х≥м≥ка", ¤кий виготовив бомбу, п≥д орган≥зац≥йний суд. јле ввечер≥ того ж дн¤ стало в≥домо, що вибух≥вка здобула високу оц≥нку фахових спец≥ал≥ст≥в Ч експерт≥в сл≥дства. ѕроте не з≥рвалас¤, бо основний вибуховий складник Ч мелен≥т Ч набрав вологи ≥ втратив своњ вибухов≥ властивост≥. ÷е був чи не Їдиний випадок в ≥стор≥њ ”¬ќ та п≥зн≥шоњ бойовоњ д≥¤льност≥ ќ”Ќ, коли атентат складав загрозу життю великоњ к≥лькост≥ невинних людей. “е, що в≥н не в≥дбувс¤, не надто засмутило його орган≥затор≥в. ѕропагандистська ц≥ль була виконана, а подальше сл≥дство не ви¤вило н≥ виконавц≥в, н≥ орган≥затор≥в.

"—права Ўтайгера"

Ќевдалий атентат на ¬ойцеховського мав своЇ продовженн¤. Ќа м≥сц≥ замаху пол≥ц≥¤ затримала Ївре¤ Ўтайгера, ¤кому висунули обвинуваченн¤ в орган≥зац≥њ атентату. ѕ≥зн≥ше це призвело до великого судового процесу. Ќайб≥льше це вразило Їврейську сп≥льноту Ч побоюючись репрес≥й або й погром≥в, Їврейськ≥ кола в ™вроп≥ ≥нтенсивно розпочали наводити контакти з кер≥вництвом ”¬ќ.  оменданту ”¬ќ ™вгену  оновальцю запропонували три реч≥: щоб украњнц≥ оф≥ц≥йно вз¤ли на себе в≥дпов≥дальн≥сть за виконанн¤ невдалого атентату; щоб бойовик зробив таку ж декларац≥ю; Їврейськ≥ кола готов≥ перевезти бойовика до јмерики й там забезпечити його поселенн¤, а також надати ф≥нансову компенсац≥ю ”¬ќ.

 оманда ”крањнськоњ в≥йськовоњ орган≥зац≥њ в≥дмовилас¤ в≥д цих пропозиц≥й. ’оча з часом оф≥ц≥йно вз¤ла на себе в≥дпов≥дальн≥сть за бойовий чин. јле, не ви¤вивши ≥мТ¤ виконавц¤, самост≥йно переправила його в «ах≥дну ™вропу. ÷≥кавою ≥ характерною ви¤вилас¤ реакц≥¤ на под≥ю батьк≥в одного з виконавц≥в замаху “еоф≥л¤ ќльшанського Ч сина св¤щеника з в≥домого й давнього галицького роду.  оли п≥сл¤ замаху син признавс¤, що це була справа його рук, то мати, ¤ка походила з Ќаддн≥пр¤нщини, не без гордост≥ зауважила: "¬≥н же з козацького роду, то й не диво, що вабл¤ть його до себе пригоди". „ерез брак доказ≥в та за¤ву ”¬ќ Ўтайгера в≥дпустили на волю. ј пол¤кам ≥нциденти п≥д час в≥зит≥в ѕ≥лсудського та ¬ойцеховського засв≥дчили, що на √аличин≥ зТ¤вилас¤ пол≥тична сила, здатна бойовими акц≥¤ми зустр≥чати "непроханих гостей".

ƒќ¬≤ƒ ј "”ћ"

Ќайгучн≥ш≥ замахи ”¬ќЦќ”Ќ в м≥жвоЇнний пер≥од:

1921 р≥к, 25 вересн¤ Ч бойовик ”¬ќ —тепан ‘едак зд≥йснюЇ невдалий замах на л≥дера ѕольщ≥ ёзефа ѕ≥лсудського та льв≥вського воЇводу  азимира √рабовського. —тепана ‘едака було засуджено на 6 рок≥в увТ¤зненн¤.

1924 р≥к, 5 вересн¤ Ч замах на президента —тан≥слава ¬ойцеховського. «амах пол≥ц≥Їю не розкрито, а атентатники були переправлен≥ за кордон.

1926 р≥к, 19 жовтн¤ Ч двоЇ бойовик≥в (один ≥з них –оман Ўухевич) вбивають кер≥вника льв≥вськоњ шк≥льноњ округи —тан≥слава —об≥нського. «асуджують на 10 та 15 рок≥в двох невинних украњнських хлопц≥в.

1931 р≥к, 29 серпн¤ Ч у “рускавц≥ бойовики ”¬ќЦќ”Ќ Ѕ≥лас та ƒанилишин зд≥йснили атентат на польського пол≥тика та парламентар≥¤ “адеуша √олуфка. „ерез р≥к двох бойовик≥в було страчено п≥сл¤ невдалого нападу на пошту.

1932 р≥к, 22 березн¤ Ч вбивство ком≥сара пол≥ц≥њ „еховського. ѕол≥ц≥¤ не розкрила атентат, а на лав≥ п≥дсудних опинивс¤ один ≥з пол≥цейських ≥нформатор≥в.

1933 р≥к, 22 жовтн¤ Ч вбивство членом ќ”Ќ ћиколою Ћемиком рад¤нського консула у Ћьвов≥. Ѕойовик св≥домо здавс¤ в руки пол≥ц≥њ, щоб на судовому процес≥ засв≥дчити, що атентат був виконаний ¤к протест проти √олодомору на ¬елик≥й ”крањн≥. Ћемика було засуджено на дов≥чне увТ¤зненн¤.

1934, 15 червн¤ Ч вбивство в центр≥ ¬аршави м≥н≥стра внутр≥шн≥х справ ѕольщ≥ Ѕрон≥слава ѕЇрацького. Ѕойовик √ригор≥й ћацейко вт≥к до √аличчини, а зв≥дтт≥л¤ був переправлений через „ехословаччину до јргентини.

1934, 25 липн¤ Ч атентат на директора льв≥вськоњ г≥мназ≥њ, колишнього старшину ”крањнськоњ √алицькоњ арм≥њ ≤вана Ѕаб≥¤. ƒане вбивство було одним ≥з найб≥льш драматичних дл¤ украњнськоњ громадськост≥, адже йшлос¤ про украњнц¤, ¤кий опосередковано служив пол¤кам. Ѕойовик п≥д час пересл≥дуванн¤ зробив спробу самогубства й через три тижн≥ в≥д отриманоњ рани помер.

÷»“ј“ј "”ћ"

"ѕольському ур¤дов≥ дуже незручно випала ц¤ демонстрац≥¤ ”¬ќ. …ого пропаганда голосила у св≥т≥, що украњнц≥ в √аличин≥ погодилис¤ уже на польську державн≥сть, аж тут нараз Ч бомба на президента! ѕол¤ки старалис¤ зсунути всю вину на комун≥ст≥в ≥ нав≥ть за≥нсцен≥зували ц≥лий великий пол≥тичний процес проти жида Ўтайіера, що його зловили в момент≥, коли юрба розб≥галас¤ в страху перед бомбою. «акидали йому большовицьк≥ звТ¤зки ≥ виконанн¤ атентату на наказ з ћоскви".

«≥ спогаду ≥нженера ‘ед≥ра яцури (конструктора вибух≥вки)


„итайте також:
Ћегенди ≥ реальн≥сть —”ћу (02.09.2009)
—он р¤боњ кобили... у краю озер ≥ л≥с≥в (11.08.2009)
 рим≥нал за геноцид (05.06.2009)
Ќевивчений √олод (05.06.2009)

≤нш≥ статт≥...


© 2009 "”крањна ћолода"
ѕост≥йне посиланн¤ ц≥Їњ статт≥ :: http://www.umoloda.kiev.ua/number/1484/222/52205/

Сайт создан в системе uCoz